У п’ятницю (18.05) всі охочі мали змогу потрапити на Національну кіностудію ім. Олександра Довженка в рамках Фестивалю науки. Мандрівка видалась неймовірною: у такі хвилини почуття патріотизму із постійно жевріючого вогника у грудях переростає у незримої величини багаття. І сказане мною – зовсім не пусті балачки, і аж ніяк не удавання. Той, кому не байдужа доля своєї Вітчизни (і не лише на словах, але й на ділі), – зрозуміє...

... Нас супроводжував талановитий митець українського кіно Микола Павлович Мащенко. Зустріч із непересічною особистістю видавалась багатообіцяючою. Так воно і сталось: режисер запропонував гостям переглянути виплекану силою думки та багатством душі кінострічку „Богдан-Зиновій Хмельницький”. І хоч би там що говорили чи писали критики про даний фільм, а переглянути його все одно варто,  принаймні для того, аби у своїх суб’єктивних судженнях не керуватись свідомістю мас. А відтак, не схибити, відстоюючи свою індивідуальність.

Не вдаватимусь до переказу сюжету стрічки чи то якихось „пікантних” подробиць, лишень скажу, що ось уже який день поспіль не дають мені спокою слова, вимовлені вустами гетьмана Війська Запорозького: нікому не під силу знищити український народ, окрім його самого! Саме тому питання політкоректності по відношенню до наших сусідів – поляків та росіян – не розцінюю як таке, навколо якого варто вибудовувати якісь домисли. А ось питання єдності багатостраждальної нації – актуальне, як ніколи. І, власне, не слід применшувати участь політиків у роздмухуванні штучного протистояння у суспільстві, натомість пильніше придивитись до своїх „поводирів”!

Тішило, тішить і тішитиме те, що український кінопродукт все ж час від часу з’являється на екранах, хоча не приховую свого відчаю з приводу того, що цього року на престижному кінофестивалі у Каннах не було представлено жодної кінострічки вітчизняного виробництва. І це в той час, як „Подорожній” Ігоря Стрембіцького був відзначений пальмовою гілкою у 2005 році?!

І на завершення не хотілося б оминути увагою знайомство із шанованим екскурсоводом Раїсою Михайлівною, яка переймається проблемами Музею як своїми власними вже впродовж кількох десятків років. Нині Музей перебуває у занедбаному стані, - б’є на сполох Раїса Михайлівна. Так, із 33 гектарів землі, що відводилась у користування Кіностудії, лишилось тільки 13. Близько 20 тисяч негативів зберігаються у сховищі – і нікому до них немає ніякого діла. І це далеко не все,  чим готова поділитись Раїса Михайлівна. Отож, завітайте на Національну кіностудію ім. Олександра Довженка, зокрема до музею, аби бува не почути на свою адресу звинувачення у безбатченстві та поганій обізнаності в українському кінематографі.

Довідка

Національна кіностудія ім. Олександра Довженка (там же й музей) знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 44 (їхати до станції метро Шулявська). Музей приймає відвідувачів щовівторка та щочетверга за попередньою домовленістю за телефоном: (044) 456-33-12.